February 12th, 2012

rockabilly

За профілактику

12 февраля 1933 года японская школьница Киоко Мацумото решила покончить жизнь самоубийством, ради чего залезла на вершину вулкана Комагатаке на полуострове Осима и ввергла себя в огнедышащее жерло глубиной в сотни дзё.

Таковой поступок настолько взбудоражил умы продвинутой японской молодежи, что тут же возникло неформальное движение школьников, потянувшихся на Осиму. За несколько месяцев более трехсот подростков прыгнули фтопку в вулкан, и поток желающих нарастал. Дабы избежать давки на склонах культовой горы, местные власти предприняли одну простую, но эффективную меру - каждый приезжающий на Осиму школьник обязан был иметь обратный билет. Японские дети романтичны, но прагматичны - впустую тратить кровные йены желающих не было, и статистика самоубийств быстро упала до нуля.

Так поднимем же чаши с сакэ за чистоту и изящество решений!
rockabilly

В пошуках слави

Мій улюблений d_zykin якимось чином знайшов мій коментарій, із викладенням критичного погляду на його особу, с нєгодованієм відповів і тут же безстрашно потер власний камент.

От я і думаю, як він той камент знайшов? Невже існують люди, які перегрібають інторнети, а чи не написали про них новенького?
rockabilly

Про випадковості і підготовку до них

Випадковості у нашому житті трапляються постійно. Нічого страшного в цьому немає, просто світ занадто великий і складний, аби уміститися в одній голові. До випадковостей можна бути готовим, або не готовим і ось як це виглядає на практиці.

Битва у Філіпінському морі вважаться виграною омериканцями. Так в принципі і є, якщо порівняти співвідношення сил на ранок 19 червня 1944, а потім на вечір 20-го, то відповідь кагбе ясна.

А тепер в деталях. Одзаві вдалося зробити "Мідвей навпаки", виявити ворожі авіаносці до початку битви, скритно вийти в атаку і упродовж дня випустити чотири хвилі літаків, залишившись непоміченим. Прекрасний план, бездоганне виконання, але.

З іншого боку, Спрюенс більше доби(!) не мав уявлення, де знаходиться японський флот. Власне, його місцезнаходження стало відомим о 15:40 20-го.

Що ж сталося? Вирішально роль зіграла підготовка особового складу. Омериканці, опинившись під ударом, робили те, чого були навчені - оператори радарів знаходили японців, оператори навелення наводили винищувачі, винищувачі збивали, зеніки стріляли. Спрюенс не демонстрував геніальність і не намагався терміново покращити ситуацію, за шо йому велике спасибі.

В свою чергу японцям хитрий план не допоміг. 9 авіаносців, 450 літаків і непідготовлений особовий склад, який не зміг реалізувати наявні переваги. Більше того, майже всі втрати, включаючи авіаносець "Тайхо", були понесені в результаті пройобів у підготовці екіпажів. От так от.

Фінал - янків втратили 123 літаки (80 пілотів і членів екіпажу врятовано), переважно під час нічної посадки на авіаносці. У джапів залишилося 47 боєздатних літаків і на три авіаносці та на два танкери менше, ніж за день до того.

Отже, друзі мої, розробляючи хитрі плани, не забувайте про регулярну бойову і політичну підготовку.