Це половина площі. На другій половині розбирають сцену за бандюковича, бо скінчилися гроші, темно і страшно. Пара потвор з матюгальником стоїть на якомусь помості і віщають перед купкою біло-блакитних (меньше сотні).
По всій площі встрєча на Ельбє, біло-блакитні ходять до нас слухати музику, ми ходимо до них ізробити масовку і посміятися, біло-блакитні та помаранчеві (звичайно хлопці й дівчата) ходять парами, одне одного за щось агітуючи, в’яжуть одне одному стрічки, мєнтам все по барабану, навіть ланцюг не намагаються створити.
Взагалі то 45-й рік, як дід розповідав. Тобто німців нема, є американці, що хлопці дурні, але теж наші. Настрій піднесений, на Кушнарьова забили.
Добряче!
